Чи зменшиться підтримка?

Україна бореться з Росією на багатьох фронтах. І так само, як прогрес на полі бою дається нелегко, так само сьогодні вона здобуває дипломатичні перемоги, інформує BBC.

З моменту вторгнення Росії минулого року підтримка Києва з боку Заходу залишається значною мірою сильною. Але в проукраїнському альянсі починають з'являтися тріщини.

Сполучені Штати є найбільшим прихильником України, виділивши понад 110 мільярдів доларів (90 мільярдів фунтів стерлінгів) на військову та економічну підтримку. Проте на вихідних Конгрес відмовився від планів надати Україні ще $6 млрд у запеклій внутрішній боротьбі за те, як фінансувати федеральний уряд.

Деякі республіканці вважають, що підтримка України має бути обмежена, інші вважають, що вона може бути надана лише за умови, що президент Байден витрачатиме більше коштів на безпеку кордонів США.

Пан Байден пообіцяв Україні ще $24 млрд незабаром, але це може бути вразливим для внутрішньої політики США.

По інший бік Атлантики Україна може втратити ще одного союзника.

У Словаччині на виборах більшість місць отримала партія Роберта Фіцо "Смер", хоча йому ще потрібно сформувати коаліцію. Популістський колишній прем'єр-міністр широко відомий як промосковський і антикиївський політик, який проводив передвиборчу кампанію, обіцяючи припинити військову підтримку України.

"Люди в Словаччині мають більші проблеми, ніж Україна", - сказав він. Це означає, що разом з Угорщиною Віктора Орбана тепер є дві країни Європейського Союзу, які готові накласти вето на подальші колективні дії ЄС на підтримку України.

У сусідній Польщі також незабаром відбудуться вибори - і там теж лунають сумніви щодо підтримки України. Правляча партія "Право і справедливість" пообіцяла зупинити імпорт дешевого українського зерна, проти якого виступають польські фермери.

Президент Анджей Дуда назвав Україну потопаючим, який тягне за собою рятувальників. Прем'єр-міністр Матеуш Моравецький заявив, що Польща "більше не передає Україні жодної зброї", хоча згодом цю заяву було скасовано.

Отже, передвиборча політика починає підточувати підтримку України. Так само, як і інші проблеми, чи то глобальна криза вартості життя, чи то кліматична надзвичайна ситуація.

Нещодавно на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй було помітно, що Україна вже не є автоматично головним питанням порядку денного.

Перші особисті виступи президента Володимира Зеленського в Асамблеї ООН та Раді Безпеки не привернули такої уваги, як раніше. 

Усе це - те, на що давно розраховували стратеги в Кремлі. Дипломати вважають, що Володимир Путін хоче перечекати Захід, продовжуючи бойові дії доти, доки Україна не почне втрачати міжнародну підтримку і не шукатиме політичного врегулювання.

Західні лідери наполягають на тому, що у них вистачить витримки не відступати від курсу і проявити більше стратегічного терпіння, ніж очікує Росія.

Недарма міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі заявив в інтерв'ю журналу House Magazine цими вихідними, що міжнародна втома від війни є "великою проблемою" і "тим, з чим нам доводиться мати справу", визнавши, що вона "чинить тиск на країни по всьому світу".

Його контраргументом було те, що якщо західна підтримка України зменшиться, то цей тиск - економічний чи політичний - лише посилиться.

Щоб протистояти цьому враженню, міністри закордонних справ ЄС відвідали Київ у понеділок, де вперше провели колективну зустріч на знак підтримки.

Жозеп Боррель, керівник зовнішньополітичного відомства ЄС, заявив ВВС, що ЄС збереже свою військову підтримку, яка наразі становить понад 5 млрд. євро (4,3 млрд. фунтів стерлінгів).

"Зрозуміло одне: для нас, європейців, війна Росії проти України є екзистенційною загрозою, і ми повинні реагувати відповідно до цього", - сказав він. Але він визнав, що "стурбований" рішенням Конгресу заблокувати подальшу допомогу.

Контраргумент дипломатів полягає в тому, що на полі бою висить на волосині не лише доля України. Вони кажуть, що країни Африки, Азії та Латинської Америки починають прислухатися до цього аргументу.

Раніше деякі з цих країн відкидали бойові дії як європейську регіональну війну, що не має до них жодного відношення. Але вихід Росії з Чорноморської зернової ініціативи та її напади на українські зерносховища полегшили Україні та Заходу аргументацію про те, що Глобальний Південь має свою частку в цій боротьбі.

Про це заявив журналістам міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба: "Те, що поставлено на карту в Україні, набагато більше, ніж просто Україна. Йдеться про стабільність і передбачуваність світу".

Отже, Україна грає в довгу гру. Ключові фігури в уряді вже давно передбачали, що підтримка Заходу може з часом пом'якшитися. Вони були готові до примх трансатлантичних виборчих циклів.

І вони знають, що справжнє випробування єдності Заходу може відбутися пізніше у два ключові моменти. По-перше, якщо Дональд Трамп буде переобраний президентом наступного року і обмежить підтримку США, то Україна постане перед важливим рішенням про те, як довго вона може продовжувати воювати.

А по-друге, якщо конфлікт все ж таки завершиться, то союзникам може бути важко об'єднатися навколо компромісів, які можуть знадобитися для досягнення політичного врегулювання.