Україна могла б стати на вражаючий і стабільний шлях макроекономічного розвитку
"З чіткою перспективою повноправного членства в Єдиному ринку Україна могла б стати на вражаючий і стабільний шлях макроекономічного розвитку"
Бліц-інтерв'ю з Майклом Емерсоном
Майкл Емерсон - асоційований старший науковий співробітник Центру європейських політичних досліджень (CEPS) у Брюсселі. Він розпочав свою кар'єру в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) в Парижі з 1966 по 1973 рік. Після вступу Сполученого Королівства до Європейського Союзу в 1973 році Емерсон приєднався до Генерального директорату Європейської Комісії з економічних та фінансових питань. Там він обіймав різні посади, в тому числі відповідав за макроекономічний аналіз, прогнозування та сприяння розвитку внутрішнього ринку і валютного союзу. Зокрема, він був першим послом Європейської Комісії в СРСР, а потім в Росії з 1991 по 1995 рік.
Після роботи в Європейській комісії Емерсон був старшим науковим співробітником Лондонської школи економіки з 1996 по 1998 рік. Потім він приєднався до CEPS у 1998 році, де відігравав важливу роль у проектах, зосереджених на європейському сусідстві. Його робота стосувалася зон конфліктів у таких регіонах, як Балкани, Кіпр, Близький Схід та Кавказ. Останнім часом його дослідження зосереджені на країнах Східної Європи, зокрема на Україні, Молдові та Грузії. Емерсон також брав активну участь в аналізі, пов'язаному з Brexit.
Емерсон отримав ступінь магістра філософії, політики та економіки в Коледжі Балліол, Оксфордський університет. Він був удостоєний звання почесного доктора університетів Кіла та Кента. Протягом своєї кар'єри Емерсон був автором численних публікацій, зробивши значний внесок у дискурс про європейську інтеграцію, зовнішню політику та економічні питання.
I. Розширення ЄС та інституційна реформа
О. Кандюк: З огляду на те, що ми стоїмо на порозі нової потенційної хвилі розширення ЄС, як Ви оцінюєте вплив останніх розширень на політичну динаміку та інституційну ефективність Союзу?
М. Емерсон: «Угорська проблема» є дуже болючою. Якщо Угорщина перетворилася на автократичну країну, яка любить Путіна, після 20 років членства, то чого можна очікувати від будь-якого з дев'яти кандидатів зараз? Навіть від Грузії?
О. Кандюк: У своїх роботах ви говорите про необхідність реформування механізмів розширення ЄС. Наскільки реалістичними, на Вашу думку, є такі реформи в нинішньому геополітичному кліматі? Які конкретні зміни, на Вашу думку, необхідні для успішної інтеграції України та інших країн-кандидатів?
М. Емерсон: Інституційна реформа, зокрема, щодо обмеження права вето, наразі є нездійсненною, хоча її необхідність є загальновизнаною. У цій ситуації «поступова інтеграція» - це назва гри.
О. Кандюк: Україна як каталізатор реформ в ЄС: Чи може потенційний вступ України стати каталізатором глибших інституційних реформ в ЄС, особливо в таких сферах, як прийняття рішень та управління?
М. Емерсон: Тиск вже існує. Не варто очікувати великих зрушень, окрім "поступової інтеграції").
II. Геополітичні наслідки та глобальна роль ЄС
О. Кандюк: Як інтеграція України може вплинути на роль ЄС як глобального геополітичного гравця, особливо у відносинах зі США, Росією та Китаєм?
М. Емерсон: Поєднання Трампа і триваючої війни вже призвело до великих змін під заголовком «Переозброєння» і визнання того, що ЄС повинен нарощувати свою стратегічну/військову автономію. Це займе роки, щоб дозріти, але тим часом ми бачимо ініціативу Стармера/Макрона зібрати коаліцію охочих на підтримку миру в Україні, але деталі не є публічно відомими.
О. Кандюк: У світлі президентства Дональда Трампа, як ЄС повинен адаптувати свою стратегію, щоб посилити свою геополітичну роль і досягти більшої стратегічної автономії? У світлі триваючої війни в Україні, зростання напруженості у відносинах з Китаєм і потенційних змін у підтримці Європи з боку США, які конкретні кроки може зробити ЄС, щоб залишатися згуртованим і ефективним глобальним гравцем, зберігаючи при цьому свої інтеграційні цілі і трансатлантичні зв'язки?
М. Емерсон: Як зазначалося вище, переозброїтися і організуватися у військовому плані, наприклад, перебравши на себе активи НАТО для використання Європою і Канадою.
III. Демократія, безпека та політична стабільність
О. Кандюк: У своїй роботі «Зміцнення демократичної ідентичності та безпеки Європи у більш авторитарному світі» Ви наголошуєте на необхідності зміцнення демократичної ідентичності ЄС. Які конкретні кроки повинні зробити інституції ЄС, щоб протистояти зростаючому впливу авторитарних режимів?
М. Емерсон: «Конкретні кроки» - не зовсім правильний вираз. Скоріше, йдеться про те, щоб Трамп змусив європейців краще усвідомити демократичні цінності, які вони здебільшого поділяють.
IV. Економічний розвиток та інтеграція
О. Кандюк: У вашій спільній роботі з Даніелем Гросом ви аналізуєте економічний розвиток країн-сусідів ЄС. Які уроки з цього аналізу можуть бути застосовані Україною в її прагненні до інтеграції в ЄС?
М. Емерсон: Очевидний висновок полягає в тому, що з чіткою перспективою повноправного членства в Єдиному ринку Україна могла б стати на вражаючий і стабільний шлях макроекономічного наздоганяючого розвитку.
О. Кандюк: Ви згадали, що хоча економічний розвиток нових членів ЄС після попередніх розширень був успішним, з'явилися політичні виклики. Які уроки з попередніх раундів розширення можуть бути застосовані до потенційного вступу України?
М. Емерсон: Як для України, так і для Західних Балкан існує необхідність знову застрахуватися від «проблеми угорського типу». Не можна припускати демократичної стабільності, але слід очікувати принаймні тимчасових рецидивів авторитаризму; Польща повернулася до демократії. Угорщина може зробити те ж саме на наступних виборах.
V. Внутрішньополітична динаміка та перспективи членства
О. Кандюк: Враховуючи вплив внутрішньополітичних зрушень в країнах-членах ЄС на політику розширення, як поточні політичні тенденції в ЄС можуть вплинути на перспективи членства України?
М. Емерсон: У будь-якому випадку, Україні знадобляться роки, щоб наблизитися до умов членства, як з причин, пов'язаних з війною, так і з нормальною роботою, спрямованою на те, щоб відповідати законам і правилам ЄС.
О. Кандюк: Як Ви оцінюєте відмінності між процесами розширення на Схід у 2000-х роках і сьогоднішніми перспективами для України?
М. Емерсон: Очевидно, що розширення 2004 року не передбачало проблем демократичного відкату, які виникли. Сьогодні ілюзій не залишилося.
VI. Майбутнє відносин між Україною та ЄС і довгострокові сценарії
О. Кандюк: У своїй роботі «Сценарії для ширшої Європи» Ви дослідили різні сценарії розширення ЄС. Як змінилося ваше бачення цих сценаріїв з 2019 року? Які три-чотири основні сценарії для відносин між Україною та ЄС видаються найбільш реалістичними в нинішньому геополітичному контексті?
М. Емерсон: Цікаво. Я вже й забув про цю роботу. Переглядаючи її знову, я бачу ці сценарії:
i/ Модернізація Угод про асоціацію та Поглиблені та всеохоплюючі зони вільної торгівлі (УА/ПВЗВТ) у форматі «УА+». Саме це зараз і відбувається, але ще більш рішуче — з чітко окресленою перспективою членства, яку я не передбачав (я не очікував вторгнення Путіна у 2022 році)
ii/ Розробити політику «Ширшої Європи». Це також проявляється, хоча й у дуже легкій формі, через створення Європейського політичного співтовариства з ініціативи Макрона
iii/ Розвиток моделі Європи різних швидкостей. Цей процес вже триває — зокрема в оборонній сфері, де готуються нові ініціативи у форматі так званої "Коаліції охочих"
Отже, в цілому ці сценарії не лише не втрачають своєї актуальності, але й розвиваються на практиці.